Вхід

Поділ іменників на відміни

За  належністю  до  роду  та  за  відмінковими  закінченнями  іменники поділено на чотири відміни.

І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага́ги́ря,  гри́вня,  до́нька,  дочка́,  маши́на,  організа́ція,  пра́ця;  воєво́да;  базіќ азна́йда, листоно́ша, невда́ха, пла́кса, сирота́та жіночі особові імена з відповідним закінченням: Богда́на, Катери́на, Вале́рія, Зо́я і чоловічі особові імена на -а, -я: Мико́ла, Са́ва.

ІІ відміна:

а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням –о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, ве́летень, заво́д, край, ма́йстер, това́риш; Андрій́ Дніпро́, Марко́/Ма́рко, Петро́; Віта́лій, Заха́р, Яросла́в; ба́тько, тату́ньо;

б) іменники середн. роду із закінченнями –о, –е, –я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, –ен- у непрямих відмінках): крило́, мі́сто; мо́ре, по́ле, прі́з́ вище; весі́лля, життя́, умі́ння; також іменники з суфіксами збільшувально-згрубілого значення -ищ-, –иськ-, утворювані від іменників усіх родів, які можуть зберігати й рід твірного, і набувати середнього роду: вітри́ще (від ві́тер), діди́ще (від дід), коропи́ще (від ко́роп), морози́ще (від моро́з), паруби́ще (від па́рубок) чол. р., ножи́ще (від нога́) середн. р., ведмеди́ще (від ведмі́дь) чол. і середн. р.; дуби́́сько (від дуб), вовчи́сько (від вовк), їжачи́сько (від їжак), леви́сько (від лев), соми́сько (від сом) — чол. р., зайчи́сько (від за́єць) — чол. і середн. р., свекру́шисько (від свекру́ха) жін. і середн. р., хлопчи́сько (від хлопець) — чол. і середн. р.

IІІ відміна: іменники жін. роду з  кінцевим  приголосним  основи: ваго́мість, вість, гі́дність, кров, любо́в, міць, незале́жність, ніч, піч, річ, ро́зкіш, сіль, самості́йність, собо́рність, тінь, слово ма́ти, у відмінкових формах якого з’являється суфікс –ер-; а також деякі жіночі особові імена: Аде́ль, Любо́в, Ніко́ль.

ІV відміна: іменники середн. роду:

а) із закінченнями –а, –я, що у формах родового, давального та місцевого відмінків набувають суфіксів –ат-, –ят– перед закінченням: гуся́(гуся́ти, гуся́ті, (на) гуся́ті), дівча́ (дівча́ти, дівча́ті, (на) дівча́ті), лоша́ (лоша́ти, лоша́ті, (на) лоша́ті), теля́(теля́ти, теля́ті, (на) теля́ті);

б) із закінченням , які мають два зразки відмінювання: із суфіксом -ен- у формах родового, давального та місцевого відмінків і без такого суфікса: ви́м’я (ви́м’я/ви́мені, ви́м’ю/ви́мені, ви́м’ям/ви́менем, (на) ви́м’ї/ви́мені), ім’я́ (ім’я́/і́мені (і́мени), ім’ю́/і́мені, ім’я́м/і́менем, (на) ім’ї́/і́мені), пле́м’я (пле́м’я/пле́мені (пле́мені), пле́м’ю/пле́мені, пле́м’ям/пле́менем, (на) пле́м’ї/пле́мені), ті́м’я (ті́м’я/ті́мені (ті́мени), ті́м’ю/ті́мені, ті́м’ям/ті́менем, (на́) ті́м’ї/ті́мені).

Український правопис

Перейти до змісту

0 відповіді на "Поділ іменників на відміни"

Залишити повідомлення

© Dyskurs.net. Усі права застережено.