Слов’янські прізвища та імена

Основні правила правопису прізвищ та імен інших слов’янських народів такі:

1. Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артéм, Микóла, Олексáндр, Семéн, Вíра, Катерúна, Світлáна;

Е, ІЕ, Ě

2. Російську літеру е, польські ie, болгарську і сербську е, чеські e, ě після приголосних передаємо літерою е: Александрóв, Бестýжев, Вельгóрський, Вéнгеров, Веселóвський, Держáвін, Кузнецóв, Лéрмонтов, Óзеров, Петрóв, Степáнов, Тургéнєв, Фéдін, Шмельóв; Бéлич, Бронéвський, Вéслав, Залéський, Мечислáв, Міцкéвич, Мі́чатек, Нéдич, Се́длачек, Сенкéвич, Серакóвський, Цéнкий, Чáпек.
3. Російську літеру е передаємо літерою є в таких позиціях:

• на початку   слів:   Євдокúмов,   Євтушéвський,   Єгóр,   Єлáнський, Єлизáров, Єршóв, Єфім́ов;

• у середині слів після голосного й при роздільній вимові після приголосного (після ь та апострофа): Бердя́єв, Буєрáков, Вересáєв, Гуля́єв, Достоє́вський, Ісáєнков; Аля́б’єв, Афанáсьєв, Григóр’єв, Євгéньєва, Зинóв’єв;
• після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц, задньоязикових і гортанного г) у суфіксі -єв та в сполученні морфем -єєв російських прізвищ: Лóмтєв, Медвéдєв, М’я́тлєв; Алексє́єв, Веденє́єв, Гордє́єв, Матвє́єв, Менделє́єв; але: Мýромцев, Нехорóшев, Пúсарев, Подья́чев, Усвя́тцев; Андрéєв, Аракчéєв, Мацéєв, Плещéєв, а також у болгарських: Бóтев, Дрýмев та ін.;
• коли російському  е  кореня  відповідає  в  аналогічних  українських коренях і (тобто на місці колишнього ѣ): Бєлíнський, Звє́рев, Лєскóв, Мєстéчкін, Насє́дкін, Пєшкóвський, Рє́пін, Столє́тов, Твердохлє́бов; до цього переліку   належить і прізвище Нарє́жний, запозичене російською мовою з української, де нормативним є Нарíжний.

Ё

4. Російську літеру ё передаємо:

• сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й + о: Йóлкін; Бугайóв, Воробйóва, Окайóмов, Соловйóв;
• через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьóров, Верьóвкін, Дьóрнов, Корольóв, Новосьóлов, Семьóркін, Тьóркін. Але в прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Артéмов, Семéнов, Фéдоров і т. ін.;
• через о під наголосом після ч, щ: Грачóв, Лихачóв, Пугачóв, Щипачóв, Хрущóв.

5. Польське сполучення літер io передаємо:

• сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйóвський, Мйодóвич, Пйотрóвський;
• через ьо після м’яких приголосних: Аньóлек, Генсьóрський, Козьолéцький.

И (І)

6. И (І) передаємо через и в прізвищах та іменах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Велúчков, Жúвков, Хрúстов; Бéлич, Карáджич, Милéтич, Рáдич, Я́гич, Симеóн, Мúлач, Филúп; але через ї після голосного: Рáїч, Стóїч та через і — на початку слова: Іконóмов, Ілíєв; Íвич, Ігнатóвич, Íво.

У польських, чеських і словацьких прізвищах та іменах і передаємо:

• через і на початку слова та після приголосного: Івашкéвич, Зволíнський, Лíнда, Міцкéвич, Ілóна; Є́длічка, Мíчатек;
• через и після шиплячих і ц та в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, – ович): Бжозóвич, Козúцький, Копéрник, Сенкéвич, Шúмчак; Гáвлик, Жúжка, Мíклóшич, Фýчик, а також у прикметникових суфіксах (див. п. 9), але в кінці слова — через і: Є́жі, Є́нсі, Ї́ржі.

7. Російську літеру и передаємо:

• літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнáтов, Ісáєв; Багíров, Гагáрін, Мічýрін, Пýшкін, Дубúнін, Малúнін;

• літерою ї після голосного й за роздільної  вимови після приголосних (після ь та апострофа): Вóїнов, Гýр’їн, Ізмаї́лов, Ільїн;
• літерою и:

а) після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Гáршин, Гýщин, Дорóжин, Лýчин, Цецúлін, Чúчиков, Шúшкін, Щиглóв; це стосується й прізвищ інших народів: Абашúдзе, Вашингтóн, Джигарханя́н, Жильєрóн, Тажибáєв, Цицерóн, Чиковáні тощо; також Чингісхáн; але перед голосним пишемо і: Жіонó, Тиціáн, Ціолкóвський;

б) у прізвищах, утворених від імен і загальних назв, спільних для української, російської та інших слов’янських мов: Борúсов, Ботвúнник, Вавилóвський, Виногрáдов, Глúнка, Данúлов, Малúнін, Казимúрський, Кантемúр, Кирúлов, Кисельóв, Мирóнов, Митрофáнов, Мúшкін, Никúфоров, Одинцóв,    Пивовáров,    Пиля́єв,    Пúсарев,    Смирнóв,    Тимофє́єв,    Титóв, Тихомúров; але: Нікíтін, Ніколáєв тощо, твірними для яких є імена, відмінні від українських;

в) у префіксі при-: Прибúлкін, Привáлов, Прúшвін;

г) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Бє́ликов, Гóлик, Котéльников, Крýтиков, Нóвиков; Гнíдич, Кулúнич, Станюкóвич; Голúцин, Палúцин, Солженúцин; Радúщев, Татúщев.

Ы

8. Російську й білоруську літеру ы (польську, чеську, словацьку y) передаємо літерою и: Крутúх, Малúцин, Рибакóв, Скорúна, Циганкóв, Чернишóв; Виспя́нський, Пташúнський; Масáрик.

Ą, Ę

9. Польські носові ą, ę передаємо:

• сполученнями літер    ом,    ем    перед    губними    приголосними: Домбрóвський, Зарéмба, Кéмпа;

• сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними: Зайóнчек, Пáйонк, Пйóнтек, Свьóнтек; Венгжинóвич, Єнджихóвський, Свенцúцький.

Прізвища з прикметниковими суфіксами й закінченнями

10. Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(і), -цк(і), –sk(i), –ck(i), –dzk(i), –sk(ý), –ck(ý) передаємо відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), – дзьк(ий): Бронéвський, Даргомúжський, Маякóвський, Мýсоргський, Острóвський; Гомулúцький, Городéцький; Грýдзький, Завáдзький; так само з ь пишемо російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговськúй (Луговськá), Трубецькúй (Трубецькá).

11. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаємо так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бє́лий, Острóвський, Крáйній; Бє́ла, Острóвська, Крáйня. Закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй, але Толстóй (Толстá).

Прикметникові закінчення білоруських прізвищ -ы, чеських та словацьких –ý, польських –y, болгарських, македонських і сербських -и, хорватських -і передаємо через —ий: Бя́лий, Гáртний, Нéврлий, Нóвотний, Пáлацький, Смирнéнський, Конéський, Кукýлевич-Сакцúнський, але Гуля́шки (невідмінюване).

М’якість польських приголосних ń, ś, ć (dź) у прізвищах перед суфіксами –ськ(ий), -цьк(ий) і м’якими приголосними не позначаємо м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспя́нський,  Яблóнський;  Свя́дек,  Цвік.  В  усіх  інших  випадках  м’якість попередніх приголосних передаємо літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь, Дзюрáвець, Сяткóвський.

Український правопис

Перейти до змісту