Правопис прикметникових форм від географічних назв і від назв народів

Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ)

1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і від назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, – ін, -инськ, -інськ, зберігаємо той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камúшин — камúшинський, Нíжин — нíжинський, Тульчúн — тульчúнський, Тýшино — тýшинський, Цюрýпинськ — цюрýпинський, Чигирúн — чигирúнський; Бóлдіно — бóлдінський, Філіппíни — філіппíнський; Грýзія — грузúн — грузúнський; осетин — осетинський.

У прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин-, -ін-, пишемо завжди и: Аля́ска — аля́скинський, Бакý — бакúнський, Кабардá — кабардúнський, Карагандá — карагандúнський, Пóті — пóтинський, Сóчі — сóчинський, Читá — читúнський, Шáхти — шáхтинський, але Амудар’я́— амудар’ї́нський.

Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], – ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)]

2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], -евськ(ий) [-євськ(ий)], – івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), -ев (-єв), -ів (-їв), зберігаємо ту саму букву (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Скадóвськ — скадóвський, Тамбóв — тамбóвський; Карáчев — карáчевський, Колгýєв — колгýєвський; Кишинíв — кишинíвський, Львів — львíвський, Тéтерів — тéтерівський, Чернíгів — чернíгівський. Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило про  чергування   о,  е  з  і:  Лозовá  —  лозівськи́й,  Свáтове  — свáтівський, Хмéлеве — хмелівськи́й.

У прикметниках, утворених від географічних назв, що закінчуються на групу приголосних або із суфіксальним к, перед яким є інший приголосний, пишемо -івський (-ївський): Бíла Цéрква — білоцеркíвський, Вáлки — вáлківський, Гребíнка — гребíнківський, Казáнка — казáнківський, Златоýст — златоýстівський, але Орéл — орлóвський та ін.

У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і від назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

• г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бýзький, Ветлýга — ветлýзький, Вúборг — вúборзький, Вóлга — вóлзький, Гаáга — гаáзький, Гáмбург — гáмбурзький, Калýга — калýзький, Лáдога — лáдозький, Люксембýрг — люксембýрзький, Лéйпциг — лéйпцизький, Острóг — острóзький, Прáга — прáзький, Рúга — рúзький, Стрáсбург — стрáсбурзький; Ворóнеж — ворóнезький (пор. назву українського селища — Ворóніж — ворóнізький), Запорíжжя — запорíзький, Парúж — парúзький; Абхáзія — абхáзький, Кавкáз — кавкáзький, Лодзь — лóдзький, Сиракýзи — сиракýзький, францýз — францýзький;
• к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий): Баскунчáк — баскунчáцький, Велúкі Лýки — великолýцький, Вúшній Волочóк — вишньоволóцький, Владивостóк — владивостóцький, грек  — грéцький,  Кагарлúк  —  кагарлúцький, Казбéк  — казбéцький, калмúк — калмúцький, Кобеля́ки — кобеля́цький,  коря́к  — коря́цький, Кременчýк — кременчýцький, Прилýки — прилýцький, словáк — словáцький, таджúк — таджúцький, тýрок — турéцький, узбéк — узбéцький; Нíцца — нíццький, Суéц — суéцький, Череповéць — череповéцький; Бáхмач — бáхмацький, Гáлич — гáлицький, Грúнвіч — грúнвіцький, Óвруч — Óвруцький, але Дамáск — дамáський, Мéкка — мéккський, тю́рки — тю́ркський;

• с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий): Арзамáс — арзамáський, Одéса — одéський, Тбілíсі — тбілíський, тунгýс — тунгýський, Черкáси — черкáський, черкéс — черкéський, вóлох — волóський, Карабáх — карабáський, Лепетúха — лепетúський, чех — чéський; Золотонóша — золотонíський, Кандалáкша — кандалáкський, латúш — латúський, Сивáш сивáський, чувáш — чувáський, Русь — рýський.

Український правопис

Перейти до змісту