1. Подвоєння букв на позначення приголосних звуків маємо, якщо збігаються однакові приголосні:
1) префікса й кореня: ввіч, вві́чливий, відда́ти, ві́дділ, завви́шки, зза́ду, беззву́чний, обби́ти, роззбро́їти, роззя́ва.
2) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: військкома́т (військовий комісаріат), міськко́м (міський комітет), юнна́т (юний натураліст);
3) кореня або основи і суфіксів прикметників чи іменників: день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, тума́н — тума́нний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — тума́нно;
2. Якщо збігається буква с основи дієслова минулого часу і постфікса -ся: ви́нісся, па́сся, розрі́сся, тря́сся.
3. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо також:
1) у наголошених суфіксах -анн-(ий) (-янн-(ий), -енн-(ий) прикметників, що вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості або на можливість чи неможливість дії: невблага́нний, недоторка́нний, нездола́нний, незрівня́нний, несказа́нний; височе́нний, здорове́нний, нездійсне́нний, незліче́нний, непримире́нний, нескінче́нний, силе́нний, страше́нний, числе́нний;
2) у суфіксах -енн-(ий), -янн-(ий) прикметників старослов’нського походження зі значенням можливості або неможливості дії: благослове́нний, блаже́нний, мерзе́нний, огне́нний, окая́нний, свяще́нний, спасе́нний, а також у прикметникові боже́ственний; дві букви н зберігаємо також в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездола́нність, нездола́нно, числе́нність, числе́нно тощо.
4. Маємо подвоєння приголосних у словах бовва́н, Га́нна, лляни́й, овва́, сса́ти, а також у похідних від них словах боввані́ти, Га́ннин, ви́ссати, ссавці́ та ін.
Український правопис
0 коментарів до "Подвоєння букв як наслідок їх збігу"