У складному реченні кому ставимо в таких позиціях.
- Для відокремлення частин безсполучникового складного речення зі значенням переліку:
В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М. Коцюбинський);
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє (Т. Шевченко).
- Для відокремлення частин складносурядного речення:
Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко);
Вузький, глибокий Прут блиснув врешті з-за прибережних верб, а попід горами зазеленів розкішний килим виноградників (М. Коцюбинський);
Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки (Л. Костенко);
Непокривлену душу хотіли зламати,
Та ламалися тільки болючі киї (Д. Павличко).
З повторюваними єднальними та розділовими сполучниками і… і, ні… ні, або… або, то… то, чи… чи, не то… не то, чи то… чи то та ін.:
І розсвіте, і вийдуть смілі люди,
І порохом пропахне сніг і дим,
І розсвіте, і всесвіт видно буде,
Весь світ, всю долю видно стане їм (М. Бажан);
Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка);
Чи то праця задавила молодую силу,
Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко).
З приєднувальними і пояснювальними сполучниками:
Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на нього як на головну оздобу закладу (І. Франко);
Довго слухав і Бертольдо, Далі мовив на відході:
«Що за дивна сила слова!
Ворожбит якийсь, та й годі!» (Леся Українка);
—Махнути б на неї [тару] рукою, та тільки й діла! (О. Гончар); Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек, причім мужчини викидають ноги за полудрабки (М. Коцюбинський); <…> Треба вам сказати, що я іноді хворію на ностальгію, цебто у мене з’вляється нудьга за батьківщиною (Ю. Яновський).
Примітка 1. Для надання більшої самостійності фрагментам висловлення, які могли б бути складовими частинами складносурядного речення, перед сполучниками сурядності і (й), а, але, та, однак та ін. замість коми можемо ставити крапку:
Ми якось дуже звикли, що він [Ойстрах] є.
А от нема. І струни його стихли (Л. Костенко);
Острів, як спрут, занурив у море шершаві лаби [лапи], приссався до нього, наче хоче спинитись. Але не може (М. Коцюбинський).
Примітка 2. Коми між двома частинами складносурядного речення не ставимо перед одиничними (не повторюваними) єднальними і (й), та (= і), а в першому з поданих нижче випадків також розділовими сполучниками або, чи, якщо
а) в реченні є спільний для обох його частин другорядний член або члени, у тому числі спільний відокремлений член, а також спільне вставне слово,
На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський); Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся обрис пташини (М. Стельмах); За винятком двох-трьох школярів, учні класу регулярно відвідували заняття і ніхто не пропускав їх без поважних причин; На щастя, буря скінчилася швидко й люди не постраждали;
б) ці частини являють собою питальні, спонукальні, а також окличні речення, об’єднані між собою відповідною інтонацією,
А де ж вони роблять цей електромобіль і чим ти допомагаєш, Кіро? (О. Копиленко); Хай завжди буде мир і хай завжди лунає дитячий сміх!; Як навколо все розквітло і як стало по-весняному гарно!
в) ці частини являють собою односкладні номінативні або безособові речення (в останньому випадку головні члени цих речень мають бути цілком однорідні за значенням):
Теля десь за двором ревнуло. Тиша і бур’яни (А. Головко); Сутінки огорнули світлицю. Порожньо і сумно (А. Хижняк).
- Для відокремлення частин складнопідрядного речення (підрядну частину відокремлюємо комою з одного боку або, якщо вона розташована всередині головної частини, з обох боків):
І той любов’ю повниться до світу,
Хто рідну землю має під собою… (М. Вінграновський);
Ось чутно, як несе вітер якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком (М. Коцюбинський);
Весь край слов’янський чує крок дружин, Які спішать на збір у Дрогичин (М. Бажан);
Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (І. Нечуй-Левицький);
Так тихо сходить місяця підкова,
Що аж завмерли гори та ліси… (С. Пушик);
Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там (Л. Костенко);
Дай мені, Вітчизно, та для пісні сили, щоб тебе в цій пісні славить і любить, щоб для тебе серцем вічно зеленіти (В. Сосюра);
Рідний дім залишається в серці,
Як далеко від нього не йди (Г. Чубач).
Примітка 1. Для надання підрядним частинам складнопідрядних речень більшої змістової ваги та самостійності перед підрядними сполучниками і сполучними словами замість коми можемо ставити крапку:
Спочатку так: терзати, розпинати.
Щоб знав. Щоб знов. Щоб слухався. Щоб звик (Л. Костенко).
Примітка 2. Коми не ставимо між двома однорідними підрядними частинами, з’єднаними одиничними єднальними і (й), та (= і) та розділовими сполучниками або, чи, оскільки в реченні є спільна для них обох головна частина: Він… розказував, яку в їх селі рибу ловлять і яка в їх [них] ріка рибна, що усяка риба ведеться (Марко Вовчок);
І знов моя до тебе думка лине,
Далекий краю ранньої зорі,
Де тигрів слід веде до Уссурі
І спіє виноград між віт ялини (Борис Тен).
Кому ставимо перед як у зворотах не хто інший, як…; не що інше, як…: Те, що її зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (М. Коцюбинський).
Коми не ставимо в конструкціях на зразок не інакше як, не те що, не те щоб, тільки й розмов що, тільки й того що і под.: Його витвори всі називали не інакше як шедеврами (С. Андрухович); [Костомаров:] Тільки й було розмови в нього що про вас (П. Тичина); Увесь час у Львові було дуже погано надворі: холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг (Леся Українка); Нюра таке як замислився, бо перестав ворушити пальцями й дивився повз них у підлогу (Григір Тютюнник).
Примітка 6. Не відокремлюємо комою одиничні відносні займенники та прислівники в кінці речення: Черниш теж кричав, не пам’ятаючи що (О. Гончар); Бачив хлопця й не сказав якого; Заснула, незчувшись коли (О. Гончар).
Але якщо до відносного слова в таких конструкціях прилягає інше слово, кому ставимо: Я б хотів знати, хто саме.
Примітка 9. У разі збігу двох сполучників (сполучних слів) перед другим із них коми не ставимо, якщо в наступній (головній) частині складнопідрядного речення є співвідносні слова то, так:
І якщо пісня вийде в люди,
То пломінь серця не згашу (А. Малишко).
Пор. без таких співвідносних слів: Але коли Ви такі добрі, що не одмовились би перекласти щось із рукопису, то я позволю собі скористуватися з сього і, якщо зможу, пришлю Вам рукопис (М. Коцюбинський).
Якщо перший сполучник при цьому є протиставним (а, але, однак і т. ін.), коми після нього взагалі не ставимо: Він прокинувся увечері, <…> довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Л. Первомайський).
- Для відокремлення частин, що входять до складних синтаксичних конструкцій (із сурядністю і підрядністю, із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком):
Марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні,
і в мріях ввижалась їм казка ясна,
де квіти не в’януть, де вічна весна (О. Олесь);
Синіють води, зеленіє яр,
І стеляться сліпучі краєвиди (М. Зеров).
Примітка. У складних синтаксичних конструкціях з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком коми між двома частинами, поєднаними сурядним зв’язком, не ставимо перед одиничними єднальними сполучниками і (й), та (=і), якщо в конструкції наявна спільна пояснювальна частина: Туристам треба було поспішати: навігація закінчувалася й останній теплохід от-от мав уже відпливати.
У конструкціях із сурядністю й підрядністю дві частини, поєднані сурядним зв’язком за допомогою цих сполучників, не відокремлюємо комою, якщо для них є спільна підрядна частина: У хаті вже було повно людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями, коли Юхим переступив через поріг (А. Головко).
Український правопис
0 коментарів до "Кома ( , ) в складному реченні"