Вхід

Географічні назви інших країн

Географічні назви інших країн передаємо в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.

Е, Ě , ІЕ, Ё, Э, И

  1. Літери слов’янських алфавітів е, ě та сполуку іе передаємо через е: Бéздна, Ворóнеж, Зáгреб, Зеленодóльськ, Новé Мéсто, Опóле, Ветлýга, Лéна, Пéнза, Щéцин.

Але в деяких позиціях літеру е слов’янських мов із кириличним алфавітом передаємо через є:

  • на початку слова, після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єйськ, Єлéць, Єнісéй, Єгóр’євськ, Колгýєв, Скóп’є;
  • після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксі -єв та в сполученні цього  суфікса  з  антропонімним  -єй  (-єєв)  російських  назв, похідних  переважно  від  прізвищ:      мóре  Лáптєвих,  Лéжнєво,  Матвє́єва затóка, але Плещéєво, Ржев, мис Рум’я́нцева;
  • коли російському е відповідає в аналогічних українських основах і: Бє́жецьк,   Бє́лгород,   Бєлóво,   Бє́лорє́цьк,   Благовє́щенськ, Желєзновóдськ, Орє́хово-Зýєво.

Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передаємо через і: Бíла, оз. Бíле, Вíтка, Ліснá, Негорíле, Піщáне, мис Сíрий та ін. Це стосується й польського ia: Бíла Підля́ська, Білостóк тощо.

Білоруське  е  передаємо  через  і  (у  назвах,  засвоєних  українською мовою) або через е: Білове́зька Пу́ща, Білору́сь, але Ре́чиця.

Примітка. Польське, чеське й словацьке закінчення e, що наявне в географічних назвах із суфіксами -ц-, -іц-, -иц- (лат. c-, –ic) і виражає значення множини, в українській мові передаємо закінченням з відповідним граматичним значенням: Кéльці, Кóшиці, Лíдиці, Пáрдубиці. Ці географічні назви відмінюємо: Кóшиці — Кóшиць, Кóшицям… Назви на зразок Закопáне мають форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, їх відмінюємо за зразком: Закопáне, Закопáного, Закопáному і т. ін.
  1. Російську літеру ё передаємо:
  • через йо на початку та в середині слова, коли воно означає звукосполучення й + о: Йóлкіно, Соловйóво;
  • через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з о: мис Дежньóва, р. Оленьóк, але в назвах, утворених від спільних для української та російської мов слів, пишемо е: р. Берéзова, Орéл, Семéново.
  • через о під наголосом після ч, щ: Рогачóво, Щóкіно.
  1. Російську літеру э передаємо через е: Ельбрýс, Ельтóн, Еліста́.
  2. Літеру и передаємо:
  • через і:

а) на початку географічних назв: Ігáрка, Іркýтськ, оз.  Ільмéнь, Індигíрка, Іртúш;

б) у кінці незмінюваних назв або слів у формі множини: Брóнниці, Жигулí, Митúщі;

в) усередині слова після приголосного — перед голосним, приголосним й  або  іншими  приголосними  (крім  випадків,  передбачених   нижче): Челя́бінськ, Двінá, Кíнешма, оз. Селігéр, Бородінó, Рíєка.

  • через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного:

Трóїцьк, Анáньїно, Мáр’їно.

Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишемо и в суфіксах -ин-, – инськ-: Березинá, Гусúне Óзеро, Дудúнка, Жáбинка, Карпúнськ, Крутúнське, Прáвдинськ (докладніше про правопис и див. нижче);
  • через и:

а) після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Жигáлово, Жúздра, А́чинськ, Нáльчик, Єгóршино, Ішúм, Камúшин, Тýшино, Щигрú, Цимля́нськ та ін.;

б) у географічних назвах, утворених від імен, спільних для української та інших слов’янських мов, які в українській мові пишемо з и: Гаврúлово, Данúлов, Дмúтров, Михáйловське, але Ніколáєвськ-на-Амýрі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в інших мовах);

в) у коренях спільних для української та російської мов географічних назв, якщо ці корені пишемо з и: Виногрáдово, Кисловóдськ, Клин, Крúчев, Курúльські островú, Лúпецьк, Лихослáвль, Тихорє́цьк;

г) у складних географічних назвах, де и виконує функцію сполучного звука: Владивостóк, П’ятигóрськ, Семипалáтинськ;

ґ) у префіксі при-: Привóлжя, Примóр’я, Прикýмськ;

д) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимóвники, Тупúк; Боровичí, Котéльнич, Осипóвичі, У́глич; Брóнниці, Гливúці, оз. Колвúцьке, Луховúці; Митúщі, Ртúщево;

е) у закінченнях географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березникú, Валýйки, Гóрки.

Ы, Y

  1. Літеру ы  (в  латиноалфавітних  мовах  y)  передаємо  через  иВúкса, Вúтегра, Іртúш, Сúзрань, Сиктивкáр, Чебоксáри, Шáхти.

Ą, Ę

  1. Польські носові ą, ę передаємо, як і в прізвищах, (див. 144, п. 9) сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбрóва, Дембúця; перед іншими приголосними — сполученнями літер он, ен: Конт, Ченстохóва.

Український правопис

Перейти до змісту

0 відповіді на "Географічні назви інших країн"

Залишити повідомлення

© Dyskurs.net. Усі права застережено.