Дієслівні суфікси

1. У багатьох дієсловах української мови пишемо суфікс -ува- (-юва-): будува́ти, гостюва́ти, керува́ти, міркува́ти; лікарюва́ти, учителюва́ти.

У віддієслівних іменниках та дієприкметниках -ува- (-юва-) пишемо тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос:

• викру́чувати — викру́чування, викру́чуваний;
• очі́кувати — очі́кування, очі́куваний;
• підси́нювати — підси́нювання, підси́нюваний;

якщо на перший голосний суфікса падає наголос, то в дієприкметникові і зрідка в іменникові пишемо -ова-:

• друкува́ти — друкува́ння, але друко́ваний;
• малюва́ти — малюва́ння, але мальо́ваний;
• підпорядкува́ти — підпорядкува́ння, але підпорядко́ваний;
• риштува́ти — риштува́ння, але ришто́вання (предметне значення), ришто́ваний;
• упакува́ти — упакува́ння, але упако́вання (предметне значення), упако́ваний.

2. Суфікс -овува-(-ьовува-) уживаємо в дієсловах і похідних від них іменниках та дієприкметниках, його перший голосний завжди наголошений:

• завойо́вувати — завойо́вування, завойо́вуваний;
• перемальо́вувати — перемальо́вування, перемальо́вуваний;
• скупо́вувати — скупо́вування, скупо́вуваний.

3. Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові звичайно втрачають цей суфікс у всіх формах:

• дотува́ти — дотований,
• загітува́ти — загіто́ваний,
• закомпостува́ти — закомпосто́ваний,
• зареєструва́ти — зареєстро́ваний,
• лобіюва́ти — лобійо́ваний,
• поінформува́ти — поінформо́ваний,
• сконструюва́ти — сконструйо́ваний.

Лише в деяких дієсловах для усунення небажаної омонімії зберігаємо суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-):

• букси́рувати (бо є буксува́ти),
• пари́рувати (бо є парува́ти),
• полірува́ти (бо є полюва́ти),
• репети́рувати (бо є репетува́ти).

Суфікси -ір-, -ир- пишемо також у поодиноких дієсловах: драгі́рувати, коти́рувати, лаві́рувати, марширува́ти, пікі́рувати, трети́рувати, солі́рувати.

Український правопис

Перейти до змісту