Вхід

Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини

  1. У називному відмінку вживаємо:

1) закінчення : в’я́зи, гу́си, ді́ти, джи́нси, збо́їни, кані́кули, кросі́вки, ку́ри, лю́ди, но́чви, окуля́ри, са́ни, сі́ни, Су́ми, схо́ди, фіна́нси, Чернівці́, штани́.

Примітка. Деякі іменники, зокрема гу́си, ді́ти, ку́ри, лю́ди, мають форму однини, але від інших основ: гу́ска, дити́на, ку́рка, люди́на;

2) закінчення (після голосного — ): го́рдощі, граблі́, две́рі, дрі́жджі, коно́плі, но́жиці, поми́ї, ра́дощі, хи́трощі;

3) закінчення (зрідка — ): ви́ла, воро́та, дро́ва, я́сла, я́сна, ві́нця.

  1. У родовому відмінку вживаємо:

1) закінчення –ей: гро́ше́й, гусе́й, двере́й, куре́й, люде́й, сане́й, сіне́й;

2) закінчення –ів: в’я́зів, граблі́в грабе́ль), джи́нсів, дрі́жджів, кліщі́в, окуля́рів, схо́дів, фіна́нсів, хи́трощів, Чернівці́в;

3) нульове закінчення: вил, ворі́т, дров, збо́їн, кані́кул, конопе́ль, леща́т, но́жиць, ночо́в (ночв), Сум, я́се́л, я́сен.

  1. У давальному відмінку вживаємо:

1) закінчення -ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення , або –і (після шиплячого): весе́лощам, ви́лам, воро́там воро́тям), в’я́зам, но́чвам, ра́дощам, Су́мам, схо́дам, фіна́нсам, штана́м шта́ням), я́слам.

Винятки: гу́сям, ді́тям, лю́дям, ку́рям, са́ням, сі́ням;

2) закінчення –ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на , , : ві́нцям, грабля́м, две́рям, но́жицям, поми́ям, Чернівця́м.

  1. У знахідному відмінку вживаємо форми:

1) однакові з називним відмінком: ви́ла, ві́нця, граблі́, коно́плі, окуля́ри, са́ни, фіна́нси, я́сла;

2) однакові з родовим відмінком (для назв людей): діте́й, люде́й;

3) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): гусе́й і гу́си, куре́й і ку́ри.

  1. В орудному відмінку вживаємо:

1) закінчення –ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення –и, або –і (після шиплячого): ви́лами, но́чвами, Су́мами, схо́дами, фіна́нсами; весе́лощами, ра́дощами;

2) закінчення –ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на , , : ві́нцями, грабля́ми, коно́плями, но́жицями, поми́ями, Чернівця́ми;

3) закінчення –ми: ворітьми́ воро́тами), грі́шми гроши́ма), гусьми́, дверми́ двери́ма), ді́тьми, курми́, людьми́, саньми́ саня́ми), сі́ньми, штаньми́ штана́ми, рідше — шта́нями).

  1. У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаємо закінчення –ах, –ях: на ви́лах, у джи́нсах, на воро́тах (рідше — воро́тях), на кані́кулах, на но́жицях, у но́чвах, у Су́мах, на фіна́нсах, на штана́х (рідше — на шта́нях), у я́слах; на грабля́х, у две́рях, у поми́ях, у Чернівця́х.

Український правопис

Перейти до змісту

0 відповіді на "Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини"

Залишити повідомлення

© Dyskurs.net. Усі права застережено.