• Немає товарів у кошику.

Поділ дієслів на дієвідміни

  1. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділено на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.

До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: –у (-ю), –еш (-єш), –е (-є), –емо (-ємо), –ете (-єте), –уть (-ють).

До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: –у (-ю), –иш (-їш), –ить (-їть), –имо (-їмо), –ите (-їте), –ать (-ять).

  1. Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що:
  • дієслова, які мають в інфінітиві основу на –и, –і (-ї) або на –а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
ба́чи-ти ба́ч-у ба́ч-ать
вари́-ти вар-ю́ ва́р-ять
дої́-ти до-ю́ до́-ять
леті́-ти леч-у́ лет-я́ть
сиді́-ти сидж-у́ сид-я́ть
крича́-ти крич-у́ крич-а́ть

До цієї дієвідміни належать усі дієслова на –отіти: булькоті́ти,

бурмоті́ти, муркоті́ти, цокоті́ти, а також такі дієслова, як боя́-тися, стоя́-ти (з основою на –я), спа́-ти (з основою на –а не після шиплячого), бі́г-ти (з основою на приголосний);

  • усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:

а) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні –и-, –у-, які зберігаються в дієвідмінюваних формах, а також похідні від них:

ви́-ти

(док. зави́ти)

ви́-ю ви́-ють
жи́-ти жив-у́ жив-у́ть
кри́-ти кри́-ю кри́-ють
ми́-ти ми́-ю ми́-ють
ни́-ти ни́-ю ни́-ють
ши́-ти ши́-ю ши́-ють
чу́-ти чу́-ю чу́-ють

В особових формах дієслів би́ти, ви́ти (док. зви́ти), ли́ти, пи́ти кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють;

б) дієслова з основою інфінітива на –і-, що зберігається при дієвідмінюванні:

білі́-ти білі́ю білі́-ють
жовті́-ти жовті́-ю жовті́ють
сині́-ти сині́-ю сині́ють

в) дієслова з основою інфінітива на –а– не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це –а– в дієвідмінюваних формах зберігається; також дієслова з основою інфінітива на –я-:

гна́-ти жен-у́ жен-у́ть
закиса́-ти закиса́-ю закиса́-ють
міша́-ти міша́-ю міша́-ють
писа́-ти пиш-у́ пи́ш-уть
сія́-ти сі-́ ю сі-́ ють

г) дієслова з основою інфінітива на –ува– (-юва-), які у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент –ва-:

буд-ува́-ти буд-у́ю буд-у́-ють
гор-юва́-ти гор-ю́-ю гор-ю́ють
намал-юва́-ти намал-ю́-ю намал-ю́-ють
Примітка. Від суфікса –ува– (-юва-) слід відрізняти суфікс –ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва́-ти бу-ва́-ю, бу-ва́-ють; відчу-ва́-ти відчу-ва́-ю, відчу-ва́- ють. Але: ку-ва́-ти ку-ю́, пізна-ва́-ти пізна-ю́, ста-ва́-ти ста-ю́.

ґ) дієслова з основою інфінітива на –оло-, –оро-:

поло́-ти пол-ю́ по́л-ють
поборо́-ти побор-ю́ побо́р-ють

д) дієслова з основою інфінітива на –ну-:

гля́ну-ти гля́н-у гля́н-уть
ки́ну-ти ки́н ки́н-уть

е) дієслова з основою інфінітива на приголосний:

нес-ти́ нес-у́ нес-у́ть
па́с-ти пас-у́ пас-у́ть
те́р-ти тр-у тр-уть

є) дієслова з основою на –ота-:

бульк-ота́-ти булькоч-у́ булько́ч-уть
мурк-ота́-ти муркоч-у́ мурко́ч-уть

ж) окремі дієслова:

жа́-ти жн-у жн-уть
іржа́-ти ірж-у́ ірж-у́ть
реві-́ ти (і ревти́) рев-у́ рев-у́ть
сла́-ти (= посила́ти) шл-ю шл-ють
сла́-ти (= стели́ти) стел-ю́ сте́л-ють
хоті-́ ти хо́ч-у хо́ч-уть
Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи наявний е, втрачають його і в особових формах, і у формах наказового способу: завмер-ти — замру, замр-уть, замр-и; те́р-ти тр-у, тр-уть, тр-и; упе́р-ти упр-у́, упр-у́ть, упр-и́.
Але: де́р-ти дер-у́, дер-у́ть, дер-и́; же́р-ти жер-у́, жер-у́ть, жер-и́.

Український правопис

Перейти до змісту

0 коментарів до "Поділ дієслів на дієвідміни"

Прокоментувати!

Освітня платформа © Дискурс. Усі права застережено.