- За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділено на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: –у (-ю), –еш (-єш), –е (-є), –емо (-ємо), –ете (-єте), –уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: –у (-ю), –иш (-їш), –ить (-їть), –имо (-їмо), –ите (-їте), –ать (-ять).
- Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що:
- дієслова, які мають в інфінітиві основу на –и, –і (-ї) або на –а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
ба́чи-ти | ба́ч-у | ба́ч-ать |
вари́-ти | вар-ю́ | ва́р-ять |
дої́-ти | до-ю́ | до́-ять |
леті́-ти | леч-у́ | лет-я́ть |
сиді́-ти | сидж-у́ | сид-я́ть |
крича́-ти | крич-у́ | крич-а́ть |
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на –отіти: булькоті́ти,
бурмоті́ти, муркоті́ти, цокоті́ти, а також такі дієслова, як боя́-тися, стоя́-ти (з основою на –я), спа́-ти (з основою на –а не після шиплячого), бі́г-ти (з основою на приголосний);
- усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
а) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні –и-, –у-, які зберігаються в дієвідмінюваних формах, а також похідні від них:
ви́-ти
(док. зави́ти) |
ви́-ю | ви́-ють |
жи́-ти | жив-у́ | жив-у́ть |
кри́-ти | кри́-ю | кри́-ють |
ми́-ти | ми́-ю | ми́-ють |
ни́-ти | ни́-ю | ни́-ють |
ши́-ти | ши́-ю | ши́-ють |
чу́-ти | чу́-ю | чу́-ють |
В особових формах дієслів би́ти, ви́ти (док. зви́ти), ли́ти, пи́ти кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють;
б) дієслова з основою інфінітива на –і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
білі́-ти | білі́–ю | білі́-ють |
жовті́-ти | жовті́-ю | жовті́–ють |
сині́-ти | сині́-ю | сині́–ють |
в) дієслова з основою інфінітива на –а– не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це –а– в дієвідмінюваних формах зберігається; також дієслова з основою інфінітива на –я-:
гна́-ти | жен-у́ | жен-у́ть |
закиса́-ти | закиса́-ю | закиса́-ють |
міша́-ти | міша́-ю | міша́-ють |
писа́-ти | пиш-у́ | пи́ш-уть |
сія́-ти | сі-́ ю | сі-́ ють |
г) дієслова з основою інфінітива на –ува– (-юва-), які у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент –ва-:
буд-ува́-ти | буд-у́–ю | буд-у́-ють |
гор-юва́-ти | гор-ю́-ю | гор-ю́–ють |
намал-юва́-ти | намал-ю́-ю | намал-ю́-ють |
ґ) дієслова з основою інфінітива на –оло-, –оро-:
поло́-ти | пол-ю́ | по́л-ють |
поборо́-ти | побор-ю́ | побо́р-ють |
д) дієслова з основою інфінітива на –ну-:
гля́ну-ти | гля́н-у | гля́н-уть |
ки́ну-ти | ки́н-у | ки́н-уть |
е) дієслова з основою інфінітива на приголосний:
нес-ти́ | нес-у́ | нес-у́ть |
па́с-ти | пас-у́ | пас-у́ть |
те́р-ти | тр-у | тр-уть |
є) дієслова з основою на –ота-:
бульк-ота́-ти | булькоч-у́ | булько́ч-уть |
мурк-ота́-ти | муркоч-у́ | мурко́ч-уть |
ж) окремі дієслова:
жа́-ти | жн-у | жн-уть |
іржа́-ти | ірж-у́ | ірж-у́ть |
реві-́ ти (і ревти́) | рев-у́ | рев-у́ть |
сла́-ти (= посила́ти) | шл-ю | шл-ють |
сла́-ти (= стели́ти) | стел-ю́ | сте́л-ють |
хоті-́ ти | хо́ч-у | хо́ч-уть |
Український правопис
0 коментарів до "Поділ дієслів на дієвідміни"