Вхід

Особливості закінчень іменників І відміни (однина)

  • Родовий відмінок

У родовому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -и, -і, -ї:

1) набувають іменники твердої групи: до́ньки, дочки́, кни́жки, ма́ми, маши́ни, перемо́ги, роди́ни, фа́брики;

2) (після голосного, м’якого знака та апострофа -ї) мають іменники першої відміни м’якої та мішаної груп: бу́рі, гри́вні (від гри́вня — грошова одиниця), дуе́ньї, мрі́ї, наді́ї, пра́ці, відмі́нниці, сім’ї́; кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші.

Примітка.Однакові за написанням форми родового відмінка однини та називного множини окремих іменників нерідко мають різні наголоси, пор.: дочки́ —до́чки, землі́ —зе́млі, кни́жки—книжки́, межі́ —ме́жі, сестри́ —се́стри, сім’ї́ —сі́м’ї.
  • Давальний відмінок

У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і,після голосного,м’якого знака та апострофа—-ї:до́ньці, дочці́, кни́жці, маши́ні, перемо́зі, фа́бриці; бу́рі, гри́вні, дуе́ньї, наді́ї, відмі́нниці, сім’ї́, статті́, кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші.

  • Знахідний відмінок

У знахідному відмінку однини іменники першої відміни твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м’якої — : до́ньку, дочку́, кни́жку, маши́ну, перемо́гу, фа́брику; кру́чу, межу́, пло́щу, ти́шу; бу́рю, гри́вню, дуе́нью, наді́ю, відмі́нницю, сім’ю́, статтю́.

  • Орудний відмінок

В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного, м’якого знака та апострофа — -єю: до́нькою, дочко́ю, кни́жкою, маши́ною, перемóгою, фа́брикою; бýрею, гри́внею, дуе́ньєю, надíєю, відмі́нницею, сім’є́ю, статтéю; крýчею, межéю, плóщею, ти́шею.

  • Місцевий відмінок

У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного, м’якого знака та апострофа — -ї: на до́ньці, на дочці́, на кни́жці, на маши́ні, на фáбриці, у бýрі, у перемóзі, по доро́зі, по сте́жці, по руці́; при до́ньці, при дочці́; на гри́вні, на дуе́ньї, у надíї, у сім’ї́, у статтí́, при відмі́нниці, при сім’ї́; на крýчі, на межі́, на плóщі, у ти́ші, у межі́, по кру́чі, по пло́щі.

Примітка. Перед закінченням в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: ногá — нозí, рукá — руцí, мýха — мýсі.
  • Кличний відмінок

У кличному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -о, -е, -є, -ю.

1) властиве іменникам твердої групи: до́нько, до́чко, дружи́но, Гáнно Михáйлівно, кни́жко, перемóго, сéстро;

2) набувають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного, м’якого знака та апострофа: вóле, відмі́ннице, гри́вне, дýше, зéмле, Кáтре, крýче, магара́дже, ра́дже; а також І́лле; дуе́ньє, Марíє, мрíє, Соломíє;

3) мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабýсю, Гáлю, дóню, Катру́сю, Мару́сю, матýсю, тітýсю.

Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох особових імен — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Оксáно Івáнівно, Марíє Васи́лівно.
Примітка 2. У звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва іменники: добро́дійко Вариводо, па́ні Гарку́ше, поетко Забашто.

Український правопис

Перейти до змісту

0 відповіді на "Особливості закінчень іменників І відміни (однина)"

Залишити повідомлення

© Dyskurs.net. Усі права застережено.