-У (-Ю) чи -А (-Я) у родовому відмінку однини?

Особливості відмінювання іменників ІІ відміни. Родовий відмінок однини

У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.

1. Іменники середнього роду в родовому відмінку однини закінчуються лише на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка — у мішаній групі): мі́ста, села́, плеча́, прі́звища; умі́ння, знаря́ддя, мо́ря, обли́ччя, узбі́ччя, по́ля.
2. Іменники чоловічого роду із закінченням -о в родовому відмінку однини набувають закінчення лише -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): ба́тька, Дмитра́, Дороше́нка, Тесле́нка, Франка́, Шевче́нка; Анто́ся, Бене́дя, Олексі́я.

2.1. Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини з основою на приголосний набувають закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від значення істоти або значення неістоти, конкретного чи абстрактного значення та інших чинників.

2.1.1. Закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають іменники чол. роду:

2.1.1.1. Назви істот у звичайній та зменшено-пестливій формі: акаде́міка, во́їна, делега́та, свяще́нника, співака́, тесляра́, митця́, незнайо́мця, промо́вця, татуся́, фено́мена (людина), учи́теля, у́чня, фахівця́; Богда́на, Бори́са, Олекса́ндра, Тара́са; Андрі́я, Василя́, Віта́лія, Сергі́я, Ю́рія; козаче́нька, хло́пчика; во́вчика, за́йчика, соко́лика; та персоніфіковані предмети і явища: Ві́тра, Моро́за та ін.

2.1.1.2. Назви неістот у звичайній та зменшено-пестливій формі, що позначають конкретні предмети, зокрема:

а) назви дерев: бе́реста, ду́ба, кле́на, я́вора, я́сеня; дубка́, яворо́нька, ясено́чка;

б) назви технічних реалій, машин і їх деталей: ваго́на, електрока́ра, ескала́тора, комп’ю́тера, літака́, моніто́ра, мото́ра, по́тяга, тра́ктора; автомобі́ля, ди́зеля, по́ршня; ваго́нчика, літачка́;

в) терміни іншомовного походження, які позначають предмети, структурні елементи, геометричні тіла та їхні частини, математичні, лінгвістичні поняття: а́тома, ве́ктора, елеме́нта, еліпсо́їда, інтегра́ла, като́да, ква́рка, квадра́та, коефіціє́нта, ко́нуса, ко́синуса, цилі́ндра; а́фікса, інтерфі́кса, локати́ва, пре́фікса, су́фікса та ін., але си́нтаксису, фразеологі́зму (про інші категорії термінів див. п. 2);

г) українські за походженням безафіксні та суфіксальні іменники-терміни: відмі́нка, восьмику́тника, дода́тка, займе́нника, знаме́нника, іме́нника, прикме́тника, прислі́вника, трику́тника, чисе́льника, числі́вника, шкі́ва; про́меня, але ви́ду, ро́ду, скла́ду, спо́собу (див. п. 2.1.2.1(г));

ґ) назви одиниць вимірюваня довжини (дю́йма, ме́тра, кіломе́тра) або маси (гра́ма, кілогра́ма, фу́нта, фу́нтика);

д) назви відрізків часу, днів тижня і місяців: дня, вівто́рка, понеді́лка; листопа́да, мі́сяця, сі́чня, ти́жня; але ві́ку, листопа́ду (явище природи), ро́ку (сукупність місяців, тижнів і днів), по́ясу (смуга фізичних об’єктів, частина поверхні земної кулі) (див. 2.1.2(2), а також числові назви: деся́тка, мільйо́на, мілья́рда;

е) назви грошових знаків: гроша́, до́лара, карбо́ванця, санти́ма, фра́нка, це́нта, черві́нця, черві́нчика;

є) назви органів і частин тіла: живота́, кишковика́, м’я́за, но́са, ро́та, скеле́та, сугло́ба, хребта́, шлу́нка, па́льця; живо́тика, па́льчика, але стравохо́ду та ін. (див. 2. 3);

ж) назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних будівель і їхніх частин, архітектурних деталей: бара́ка, ко́мина, одві́рка, підда́шка, причі́лка, сво́лока, флі́геля, димаря́; вітряка́, ву́лика, голубника́; акведу́ка, баге́та, е́ркера, карни́за, балко́на, па́ндуса, та́мбура; балко́нчика; але підму́рку, поко́ю (див. 2.1.2(3));

з) назви предметів побуту: ножа́, ча́йника, черпака́; дива́на, ми́сника, серва́нта; стільця́; сті́льчика;

и) назви одягу і взуття: дже́мпера, жупа́на́, кобеняка́, костю́ма, ку́нту́ша, піджака́, плаща́, по́яса (елемент одягу), све́тра, ке́да, череви́ка, чо́бота; костю́мчика, пла́щика; череви́чка;

і) назви виробів із борошна: бато́на, бу́блика, калача́, рога́лика; бу́бличка, кала́чика;

ї) назви церковних реалій: амво́на, іконоста́са, ві́втаря́; іконоста́сика;

к) назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-: Бердя́нська, Лу́цька, Бо́бринця, Кре́менця, Трускавця́, Пі́ттсбурга, Ви́шгорода, Ми́ргорода, Ша́ргорода, Бори́споля, Терно́поля, Я́мполя, Жито́мира, Яросла́ва, а також назви річок, населених пунктів і різних географічних назв із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Бика́, Дніпра́, Дністра́, Збруча́, Псла, Те́терева; Вільхівця́, Дінця́, Інгульця́, Торця́, Хустця́; Оле́ськова, Льво́ва, Ха́ркова, Ки́єва, Колгу́єва, Ха́ркова, Хо́дорова, Бату́рина, Пиря́тина, Свято́шина, Сня́тина; Ба́хмача, Га́дяча, Га́лича, лише в окремих випадках з наголосом на корені іменника: Бре́ча, Во́вка, До́вжика, Мало́го Куя́льника, Салги́ра, Сві́жа, Смо́трича.

л) назви сайтів і служб електронної пошти: фейсбу́ка, юту́ба, іме́йла.

2.1.2. Закінчення -у(у твердій і мішаній групах), -ю(у м’якій групі) мають:

1) абстрактні іменники чоловічого роду:

а) назви якостей і властивостей: герої́зму, ліри́зму, націоналі́зму, патріоти́зму;

б) назви почуттів, хвороб: бо́лю, гні́ву, жа́лю, жа́ху, сну, со́рому, сти́ду (і стида́), стра́ху, ро́зпачу; авітаміно́зу, артро́зу, бронхі́ту, гаймори́ту, гри́пу, діабе́ту, колі́ту, ко́ру, на́бряку, о́піку, о́пуху, оти́ту, ка́шлю, правцю́, ти́фу, я́щуру;

в) назви процесів, станів, властивостей, явищ суспільного життя, загальних понять: ана́лізу, бі́гу, ви́бою, ви́купу, ви́слову, відбо́ю, ві́дгуку, заробі́тку, зато́ру, за́пису, зву́ку (але як термін зву́ка), ідеа́лу, і́мпульсу, кло́поту, коло́квіуму, конфлі́кту, кро́ку, ле́ту (льо́ту), по́штовху, прибу́тку, приї́зду, прогре́су, ремо́нту, ру́ху, си́нтезу, сто́гону, су́мніву, у́спіху, хо́ду, шу́му, але ривка́, стрибка́, стусана́;

г) назви філософських, літературознавчих та інших наукових понять: абсолю́ту, абсу́рду, агностици́зму, антропоцентри́зму, дисона́нсу, догмати́зму, до́гмату; авра́лу, а́кту, доста́тку, е́кспорту, е́кскурсу, ідеа́лу, со́рту, спо́собу, хи́сту, фено́мену (явище), фрейди́змута ін., але як конкретні іменники-терміни: ду́ха і Ду́ха (у значенні Свято́го Ду́ха (третя іпостась єдиного Бога);

ґ) назвиявищ природи: ви́хору, гра́ду, гро́му, ві́тру, вогню́, дощу́, землетру́су, моро́зу, сме́рчу, тума́ну, урага́ну, хо́лоду, цикло́ну; але Ві́тра, Моро́за як персоніфікованих явищ (див. п. 2.1.1.1);

2) іменники на позначення сукупності істот (електора́ту, батальйо́ну, взво́ду, дивізіо́ну, ко́рпусу (військове з’єднання), о́рдену (чернеча громада), орке́стру, по́лку, ро́ю, хо́ру, але з наголосом на останньому складі табуна́) або неістот:  а) дерев, кущів: га́ю, лі́су, са́ду (але садка́), чагарнику́; б) трав’янистих рослин: барві́нку, бузку́, буркуну́, горо́ху, звіробо́ю, кро́пу, молоча́ю, очере́ту, щавлю́, ячме́ню (але вівса́); в) предметів побуту: о́дягу, ремане́нту, суво́ю, това́ру; г) сортів плодових дерев: ране́ту, ренкло́ду; кальві́лю та ін.; г) установ, закладів, організацій, об’єднань держав: інститу́ту, ко́леджу, ліце́ю, ма́ркету, музе́ю, університе́ту; клу́бу, коміте́ту, у́ряду; сою́зу, але бло́ка (механізм або камінь); ґ) спортивних ігор і танців: альпіні́зму, бадмінто́ну, баскетбо́лу, бейсбо́лу, біатло́ну, бо́ксу, бо́улінгу, волейбо́лу, гандбо́лу, го́льфу, да́йвінгу, се́рфінгу, футбо́лу; бобсле́ю, хоке́ю; ва́льсу, краков’я́ку, та́нку (але переважно з наголосом на закінченні танка́); та́нцю, але: гопака́, козака́ (танець), се́рфінга (спортивне знаряддя);

3) іменники — назви просторових понять та їхніх різновидів: ва́лу, байра́ку, лима́ну, лу́гу, майда́ну, то́ку; все́світу, ри́нгу, ро́ву, сві́ту, сте́пу, ури́вку, я́ру; кра́ю, небокра́ю, руча́ю, але: горба́, ху́тора. До цієї групи належать також назви різних споруд і будинків, зокрема й військових, приміщень та їхніх частин, різних просторових комунікацій: бастіо́ну, буди́нку, вігва́му, вокза́лу, гурто́житку, ґа́нку, да́ху, заво́ду, за́лу, за́мку, інтерна́ту, кана́лу, коридо́ру, мо́лу, му́ру, пала́цу, парапе́ту, підва́лу, пло́ту, по́верху, порта́лу, приту́лку, ти́ну, універма́гу, фаса́ду, фільва́рку, чу́му, ши́нку, шта́бу; сара́ю; метрополіте́ну;але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, сажа́, хліва́; обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) — мають іменники: моста́ (конкретний предмет) й мо́сту (цілісність), подібно: паркана́ й парка́ну, плота́ й пло́ту, стола́ й сто́лу.

До просторових реалій належать і назви річок (крім зазначених у п. 2.1.1.2 л), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Бу́гу, Га́нгу, До́ну, Дуна́ю, Ні́лу, Ре́йну, Се́йму, Сти́ру, Стри́ю, Байка́лу; Сві́тязю; Ельбру́су, Памі́ру, Ура́лу, Алта́ю; Кі́пру, Кри́ту, Ро́досу; Алжи́ру, Афганіста́ну, Ватика́ну, Єги́пту, Іра́ну, Іра́ку; Кита́ю, Тайва́ню; Гонко́нгу, Ельза́су, Кавка́зу, Караба́ху, Кривба́су, Мікело́ну, Сен-П’є́ру, Сибі́ру.

4) речовинні іменники: азо́ту, асфа́льту, бальза́му, бо́ру, бро́му, борщу́, во́ску, га́су, гі́псу, грані́ту, йо́ду, ква́су, ки́сню, льо́ду, ме́ду, піску́, плазміноге́ну, по́роху, спи́рту, фібриноге́ну; алюмі́нію, во́дню, вуглецю́, ма́гнію, ра́дію, та́лію, ту́лію, але білка́, хлі́ба (конкретний іменник);

5) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водого́ну, вододі́лу, газого́ну, живо́пису, живопло́ту, манускри́пту, родово́ду, руко́пису, суходо́лу, але електрово́за, паропла́ва;

6) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу, Чорно́билю.

7) більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): ви́бою, ви́падку, ви́слову, відбо́ю, ві́дгуку, заробі́тку, за́пису, зато́ру, о́піку, о́пуху, по́буту, по́штовху, прибу́тку, прикла́ду, про́воду (дріт), суво́ю, у́сміху, у́спіху.

Український правопис

Перейти до змісту