Немає товарів у кошику.
В українській пунктуації використовуємо такі основні розділові знаки:
- крапка,
- знак питання,
- знак оклику,
- кома (може вживатися і як один парний знак),
- крапка з комою,
- двокрапка,
- тире (може вживатися і як парний знак),
- три крапки (крапки),
- дужки (парний знак — з кількома різновидами),
- лапки (парний знак — з різновидами),
- дефіс (як розділовий, а не власне орфографічний знак дефіс уживається в тих випадках, де він слугує знаком поділу між компонентами не слів, а синтаксичних сполучень, — у сполученнях прикладки з означуваним іменником: учитель-біолог, учитель- історик, учитель-фізик та ін., у сполученнях слів на позначення приблизної кількості: два-три дні, у сполученнях повнозначних слів з частками на зразок дай-но, іди-но та ін.: див. § 37),
- а також різні комбінації цих знаків (див. § 166)
- та подвійне й потрійне вживання окремих із них (знака питання і знака оклику).
- Крім них, уживається також скісна риска ( / ).
КРАПКА (.)
Крапку ставимо в таких позиціях.
- У кінці речення — розповідного або спонукального, якщо останнє вимовлене без окличної інтонації:
Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України, та й ще йтимуть. Посилав універсали з Січі, тепер хочу скласти універсал із Чигирина (П. Загребельний);
Як парость виноградної лози Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян (М. Рильський).
У називних реченнях: Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. Стельмах); між прізвищем автора, назвою його твору, назвою міста: Олесь Гончар. Собор. Київ, 1968; у реченнях з називним відмінком теми (уявлення): Дванадцятирічна шкільна освіта. Це добре чи погано? (заголовок газетної публікації);
Сибір. І соловецькі келії, і глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний (В. Стус).
Після речення, що вводить у дальший розгорнений виклад, опис тощо:
А діло було таке. Студенти з царського садка пішли в гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Ординському. Той купець мав багацько дочок, і не дуже гарних. Він закликав до себе усяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав уже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім через стіну Братського монастиря (І. Нечуй-Левицький).
Для надання фрагментам висловлення за допомогою інтонаційного виділення більшої самостійності та змістової ваги крапку ставимо також у тих випадках, де звичайно вживаємо коми, — наприклад, у висловленнях, які могли б бути простими реченнями, ускладненими наявністю однорідних, повторюваних, відокремлених членів:
Випав сніг. І в селі, і в полі, і в лісі (В. Бабляк); А я ходжу. Рівним, розміреним кроком, через усю хату, з кутка в куток. З кутка в куток (М. Коцюбинський),
у висловленнях, що могли б бути частинами складних речень (див. § 158, ІІ, п. 2, прим. 1 і п. 3, прим. 1).
Примітка 1. Крапку не ставимо в кінці заголовків, у назвах на вивісках, печатках і штампах, на титульних аркушах книжок, журналів тощо — після імені та прізвища автора, назви твору, назв видавництва і місця видання і т. ін.
Примітка 2. Після цитати або іншої текстової ілюстрації перед прізвищем автора чи вказівкою на інше їхнє джерело, наведене в дужках, якщо відповідне речення подається в рядок, крапку ставимо після дужок. Крапку після таких дужок ставимо в самому кінці речення й тоді, коли після цитати перед дужками вже стоять такі розділові знаки, як знак питання, знак оклику, три крапки. Якщо ж указівку на автора (джерело) наводимо нижче (у дужках чи частіше без них), зокрема в епіграфах, після цитати ставимо крапку, а після такої вказівки її не ставимо. Наприклад, епіграф до роману О. Гончара «Твоя зоря»:
Твоя зоря — твоя судьба.
З народних уст
Примітка 3. Про вживання крапки в кінці вставлених речень у дужках див. § 163, І, п. 2, прим.
Примітка 4. Про вживання крапки після зауважень у дужках у межах певної цитати на зразок «… (примітка наша. — Ред.) …» див. § 167, ІІ, п. 3.
- В умовних графічних скороченнях (див. § 62) п. (пан; пані), гр. (громадянин; громадянка), проф. (професор), а. а. (авторський аркуш), ст. (століття), рр. (роки) та ін.
Примітка. Крапку не ставимо:
- в ініціальних (звукових, літерних і літерно-звукових) абревіатурах (див. 61) між літерами на позначення їхніх складових частин: НАН (Національна академія наук) України, НЕП і неп (нова економічна політика), НТКУ (Національна телевізійна компанія України) і под.;
- у графічних скороченнях (див. § 62);
а) у скороченнях назв метричних мір та інших одиниць виміру: м (метр), мм (міліметр), г (грам), кг (кілограм), т (тонна), ц (центнер), л (літр) і под.; В (вольт), кВ (кіловольт), кгс (кілограм-секунда), лм (люмен), Мкс (максвел), Р (рентген), год (година), с (секунда), хв (хвилина);
б) в інших графічних скороченнях, утворених стягненням звукового складу слова: грн (гривня), крб (карбованець), млн (мільйон), млрд (мільярд) і под., на відміну від скорочень, утворених усіченням складу слова, де крапку ставимо: дол. (долар), коп. (копійка), тис. (тисяча) і под. (згідно з нормами чинного державного стандарту України «Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила» (ДСТУ 3582:2013). К.: Мінекономрозвитку України, 2014).
Український правопис
0 коментарів до "Пунктуація. Правила вживання крапки ( . )"