Вхід

Особливості закінчень іменників І відміни (множина)

  • Називний відмінок
  1. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и,м’якої та мішаної груп — -і,після голосного, м’якого знака та апострофа — : книжки́, маши́ни, перемóги, фа́брики; бýрі, дуе́ньї, надíї, відмі́нниці, статтí, сíм’ї; крýчі, мéжі, ми́ші, плóщі; також іменники чол. роду: джу́ри, ра́джі, сýдді.
  • Родовий відмінок

У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів:

1) нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: верст (від верста́ давня одиниця вимірювання відстані), верств (від верства́ — шар) і версто́в (від верства́ давня одиниця вимірювання відстані), ви́гід (від ви́года) і вигі́д (від виго́да), губ губі́в), дорі́г, маши́н, назв, свобо́д, фа́брик, шкіл; бур, доло́нь, леге́нь леге́нів), наді́й, робітни́ць; круч, меж, площ; в іменників іншомовного походження здебільшого наявне нульове закінчення: арф, догм, пальм, шайб.

2) невелика група іменників жін. роду мають закінчення -ей: мише́й, свине́й, або нульову основу на -ей: баде́й (від бадді́), сіме́й (від сі́м’ї), стате́й (від статті́) та ін.;

3) закінчення -ів має невелика група іменників чол. роду: гайдама́ків, су́ддів, старості́в (від старости́ (у весільному обряді)) і ста́рост (від ста́рости (керівна особа)), те́слів, окремі іменники жін. роду (див. вище п. а), а також прізвища: Журбі́в, Чупри́нків і т. ін.; для окремих іменників можливі варіанти із закінченням -ів і нульовим закінченням: мами́ мамі́в і ма́ми — мам, баби́ — бабі́в і рідко баб; у прізвищах: Ма́йбородів і Ма́йбород, Ста́ростів і Ста́рост.

Примітка 1. В іменників, що мають у називному відмінку однини сполучення двох різних приголосних, у родовому відмінку множини між такими приголосними з’являються о або е.

О виникає в тих іменників, які мають після приголосного основи суфікс -к: до́чок (до́чки), книжо́к, (книжки́), ку́льо́к (ку́льки́), мисо́к (миски́) і т. ін., а також в іменників між двома приголосними: гра (мн. і́гри), ку́хня, пове́рхня, со́сна́, су́кня, це́рква — і́гор, ку́хонь, пове́рхонь, со́сон со́сен), су́конь, церко́в. У низці іменників з’являється відповідно е (є): бо́єнь, во́єн (і війн), гри́вень, до́мен, дуе́ней, ескадри́́лей, копа́лень, ла́зень, мі́тел, шабе́ль, але букв (одн. бу́ква), мавп (одн. ма́впа), шахт (одн. ша́хта).

Примітка 2. В іменників іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння збережено: бонн (від бо́нна), булл (від бу́лла), ванн (від ва́нна), вілл (від ві́лла), мадо́нн (від мадо́нна), панн (від па́нна).
  • Давальний відмінок

У давальному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ам, -ям:

1) закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп: книжка́м, маши́нам, фа́брикам; кру́чам, ме́жам, пло́щам.

2) закінчення -ям мають іменники м’якої групи: бу́рям, дуе́ньям, гри́вням, ескадри́льям, наді́ям, відмі́нницям, сі́м’ям, стаття́м.

  • Знахідний відмінок

У знахідному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому:

1) іменники — назви істот мають форму, однакову з формою родового відмінка множини: ведме́ди́ць, вовчи́ць, листоно́ш, міхоно́ш, молоди́ць, відмі́нниць, украї́нок; дуе́ней, свине́й.

Примітка. Іменники — назви окремих свійських тварин, комах мають також менш поширену форму, однакову з формою називного відмінка: гна́ти ове́ць ві́вці), па́сти корі́в коро́ви), годува́ти свине́й сви́ні), ловити мух му́хи);

2) іменники — назви неістот уживаються у формі, однаковій із формою називного відмінка: книжки́, маши́ни, фа́брики; ву́лиці, гри́вні, друка́рні, ескадри́льї, мрі́ї, сі́м’ї, кру́чі, ме́жі, пло́щі.

  • Орудний відмінок
  1. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми:

1) закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: книжка́ми, маши́нами, фа́бриками, кру́чами, ме́жами, пло́щами;

2) закінчення -ями властиве іменникам м’якої групи: ву́лицями, гри́внями, друка́рнями, дуе́ньями, ескадри́льями, мрі́ями, відмі́нницями, сі́м’ями, стаття́ми;

3) варіантні закінчення -ми (поряд із формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: слізьми́ сльоза́ми), свиньми́ сви́нями).

  • Місцевий відмінок

У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях — для м’якої групи: у книжка́х, на маши́нах, на кру́чах, на ме́жах, на гри́внях, на дуе́ньях, на ескадри́льях, у стаття́х, у сі́м’ях; по доро́гах, по рука́х, по стежка́х.

  • Кличний відмінок

У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: баби́, до́чки, жінки́, гри́вні, дуе́ньї, відмі́нниці.

Український правопис

Перейти до змісту

0 відповіді на "Особливості закінчень іменників І відміни (множина)"

Залишити повідомлення

© Dyskurs.net. Усі права застережено.