Написання слів із дефісом

З дефісом пишемо:

1) слова, утворені повторенням того самого дієслова, що виражають інтенсивну дію: писа́в-писа́в, роби́в-роби́в, ходи́в-ходи́в; прикметника чи прислівника, що передають високий ступінь вияву ознаки: бі́лий-бі́лий, бага́то-бага́то, далéко-далéко, леге́нький-леге́нький, ле́две-ле́две, си́ньо-си́ньо, ти́хо-ти́хо;

2) складні слова, утворені внаслідок поєднання слів-синонімів: ги́дко-бри́дко, зро́ду-ві́ку, ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто; слів-антонімів: більш-менш, ви́димо-неви́димо, купíвля-прóдаж; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: ба́тько-ма́ти (батьки), хліб-сі́ль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами чи суфіксами: вели́кий-превели́кий, з да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу, пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький.

3) складні слова, що означають приблизність: день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.

4) складні вигуки та звуконаслідування, утворені переважно повторенням того самого звукосполучення: гей-гéй, ґе-ґе-ґé, дзень-дзелéнь, їй-бóгу, їй-прáво, кру-крý, ку-кý, курлú-курлú, ого-го-гó, ой-ой-óй, ох-хо-хó, тук-тýк, тьох-тьóх;

5) скорочення з належними до них цифрами: Ан-124, Ан-225, Б-17, БУ-1, ДС-3, ЖЕК-9, Зеленбу́д-4, Су-53, Ту-154, Як-42;

6) числівниково-літерні найменування класів, будинків, корпусів, поштових відділень тощо: 7-А клас, 10-В клас, будúнок № 28-Г, кóрпус 3-А; Кúїв-1;

7) ініціальну абревіатуру, написану великими або малими літерами, з будь-яким словом: ВІЛ-інфéкція, ДНК-анáліз, ДНК-експерти́за, ВІП-зáла, е-декларувáння, е-декларáція;

8) дві ініціальні абревіатури, написані великими літерами: ВІЛ-СНІД;

9) слова-терміни, до складу яких уходить літера алфавіту: П-поді́бний, Т-поді́бний;

10) за традицією карт-блáнш, стáтус-кво та ін.

Український правопис

Перейти до змісту