Буква И на початку слів (за новою редакцією українського правопису)

Ми створили відео, яким продовжуємо серію роликів про зміни в українському правописі. Одна з найпомітніших новацій – це вживання букви И на початку слів. Тож на що треба звернути увагу?

Тут є кілька особливостей.

• По-перше, це слова з початковою буквою И – без варіантів у написанні.
• По-друге, варіанти, такі вже характерні для нової редакції правопису.

 Варіативне написання И або І правопис пропонує у слові ірій / ирій (це те саме, що й вирій), а також у лексемі ірод / ирод (зверніть увагу, що тут не в значенні імені царя, а як загальна назва – ‘дуже жорстока людина’). Як би ми не писали ці слова (з початковим і або и), усяко буде правильно 🙂

Тільки И вживаємо в деяких власне українських словах:

• у слові ич:
  • воно може бути вигуком, якщо вживається окремо: ич!,
  • або часткою в сполученні слів на зразок ич який хитрий; або ще краще – ич як ирод икає! (правда, тут ирод не власне українське слово);
• у наведеному вислові маємо дієслово икати (‘вимовляти и’), у похідних від цього дієслова лексемах також буде И: икання, икавка.

На початку ж слова ікати (‘вимовляти і замість и’), звичайно ж, і далі пишемо І.

Літера И вживається на початку деяких загальних і власних назв, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх звучання в цих мовах:

• ийбен – це збройні загони у давній Кореї,
• ир – загальне найменування пісень у ряду тюркських народів,
• Кім Чен Ин – це ім’я вживалося з початковим И й раніше, правопис лише закріпив його,
• Ич-оба – група курганів біля Ке́рчі.

У яких іще словах іншомовного походження, крім наведених у правописі прикладів, на початку треба писати И, – питання непросте, адже треба знати, як звучить запозичене слово у мові-джерелі.

Тож чекаємо наступного кроку після прийняття правопису – нових орфографічних словників.

Тож, як бачимо, в українській мові є не так багато слів, що починаються з И. Та й уживаються вони не щодня 🙂