Тверда група прикметників

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділено на дві групи — тверду й м’яку.

До твердої групи належать:

1) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ий: бо́сий, бурхли́вий, вели́чний, весе́лий, весня́ни́й, відва́жний, відпові́дний, гірки́й, глухи́й, дові́чний, жито́мирський, замо́жний, за́хідний, кни́жний, майсте́рний, мо́дний, молоди́й, навча́льний, незале́жний, нагі́рний, наро́дний, нови́й, пито́мий, попере́чний, пото́чний, постмоде́рний, працьови́тий, прода́жний, рі́дний, сві́жий, семирі́чний, си́зий, сі́рий, сліпи́й, ста́рший, схі́дний, тво́рчий, теля́чий, тогобі́чний, тото́жний, туги́й, тяму́щий, хоро́брий, чи́стий, чотирику́тний, чудо́вий, шляхе́тний, щасли́вий;

2) присвійні прикметники із суфіксами –ів (після голосного та апострофа — –їв), –ин (після голосного та апострофа –їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андрі́їв, ба́тьків, Га́лин, ді́дів, доччи́н, І́горів, Марі́їн, не́нин, ня́ньчин, шевці́в;

3) усі короткі форми прикметників: варт, ви́нен, го́ден, зго́ден, гото́в, жив, здоро́в, зе́лен, ла́ден, пе́вен, по́вен, пови́нен, прав, рад, я́сен.

Український правопис

Перейти до змісту