Походження вислову “танталові муки”
У давньогрецькій міфології цар Тантал, син бога Зевса, був улюбленцем богів, бенкетував із ними на Олімпі.
Однак коли Тантал запишався та образив богів, ті скинули його в підземне царство бога Аїда, де бідний цар мусив вічно страждати від голоду й спраги. Хоча їжа і вода завжди були поблизу нього, але Тантал не міг їх досягнути. Він стояв по шию в воді, але як тільки намагався напитись, вода спадала. Її не можна було і зачерпнути руками — вода проливалася між пальцями. Над головою Тантала схилялися гілки дерев з різноманітними плодами, але варто було до них потягнутися, як вітер відхиляв їх.
Тож вислів танталові муки вживається на позначення страждань, яких зазнає людина від усвідомлення близькості бажаної мети і неможливості її досягти.
