Прикладка

Між прикладкою та означуваним іменником ставимо дефіс або ж пишемо їх окремо, що залежить від їхнього значення та місця одне щодо одного.

1. Дефіс ставимо:

1) якщо означальний (прикладковий) іменник ужито після означуваного іменника: вовк-жадню́га, ді́вчина-розу́мниця, земля́-мáти, козáк-характéрник, краї́на-інвéстор, краї́на-кредитóр, мóва-джерелó, мóва-посерéдниця, óчі-намистúнки, хло́пець-патріóт, хлóпчик-мізúнчик, Украї́на-нéнька.

2) якщо означальним іменником є родова назва, ужита після іменника — видової назви: Дніпрó-рікá, звіробíй-травá, Йордáн-рíчка, Сапýн-горá;

3) якщо означуваний і означальний іменники можуть мінятися місцями, але означальну роль виконує другий іменник: ді́вчина-грузи́нка і грузи́нка-ді́вчина, учи́тель-фі́зик і фі́зик-учи́тель, худо́жник-пейзажи́ст і пейзажи́ст-худо́жник;

4) якщо означальний іменник уходить до складу терміна, де він утратив своє значення, унаслідок чого постав складний іменник без сполучного звука: гриб-парази́т, жук-корої́д, зáєць-біля́к, зáєць-русáк, льон-довгуне́ць, льон-кучеря́вець, льон-сирéць.

2. Дефіс не ставимо (пишемо окремо):

1) якщо означальний іменник ужито перед означуваним: не́нька Украї́на;

2) якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого іменника — родової назви: горá Сапýн, держа́ва Украї́на, мі́сто Ки́їв, ріка́ Дніпрó, селó Мóринці, трава́ звіробі́й.

Український правопис

Перейти до змісту